Сульфат міді (мідний купорос, мідь сернокіслая) 5-водний у мішках 25 кг

Сульфат міді – затребуваний аналітичний реагент + вихідна речовина для отримання інших сполук. Його використовують як фунгіцид від грибкових уражень рослин, а також для боротьби зі шкідниками та для дезінфекції грунту.

Сульфат міді (II) (CuSO₄) — мідна сіль сірчаної кислоти, білі кристали, добре розчинні у воді. Однак із водних розчинів, а також на повітрі хоча б з невеликим вмістом вологи кристалізується блакитний пентагідрат CuSO₄ · 5H₂O — мідний купорос.

Сульфат міді (II) — найважливіша сіль міді — часто слугує вихідною сировиною для отримання інших сполук. Наприклад, гідроксида міді (II) — Cu(OH)₂ — речовини, необхідної для якісних реакцій на глюкозу, гліцерин.

Безводний сульфат міді можна використовувати як індикатор вологості, з його допомогою в лабораторії проводять зневоднення етанолу та деяких інших речовин.

Найбільша кількість безпосередньо застосовуваного CuSO₄ витрачається на боротьбу зі шкідниками в сільському господарстві, у складі бордоської суміші з вапняним молоком — від грибкових захворювань і виноградної тиші. Для цього сульфат міді (II) є в роздрібній торгівлі.

У будівництві водний розчин сульфату міді застосовується для нейтралізації наслідків протікання, ліквідації плям іржі, а також для видалення виділень солей («висолів») з цегляних, бетонних і поштукатурених поверхонь; а також як антисептична та фунгіцидний засіб для запобігання гниттю деревини.

Також він застосовується для виготовлення мінеральних фарб, у медицині, як один із компонентів електролітичних ванн для мідніння і т. н. і як частина пасувальних розчинів у виробництві ацетатного волокна.

У харчовій промисловості зареєстрований як харчову добавку E519. Використовується як фіксатор забарвлення та консервант.

У пунктах скупчування ламання кольорових металів розчин мідного купоросу застосовується для виявлення цинку, марганцю та магнію в алюмінієвих сплавах і неіржавкій печі. У разі виявлення цих металів з'являються червоні плями.

Токсикологія

Токсикологічні дані

Сульфат міді (II) належить до класу небезпеки 4 (маланебезпечна речовина) як речовина, що містить сульфат-іон. З іншого ж боку, на стограмовому пакованні сульфату міді, що надходить у роздрібний продаж, вказаний клас небезпеки 2 (високонебезпечна речовина). Динамічна доза мідного купороса становить від 8 до 30 грамів для дорослої людини перорально (через рот). Літальна доза залежить від стану здоров'я людини, від її маси, від імунітету саме до цієї речовини та інших чинників.

Перша допомога у разі отруєння

У разі потрапляння речовини на шкіру необхідно зняти його ватою або шматком тканини, потім обмити прохолодною водою з милом. У разі потрапляння в очі необхідно рясно промити їх проточною водою. У разі потрапляння через дихальні шляхи потрібно вивести втомленого на свіже повітря, прополоскати рот водою. У разі потрапляння в шлунково-кишковий тракт необхідно промити шлунок, що потішив 0,1% розчином марганцовки, дати випити сольового проносного — сульфат магнію 1-2 ложки, викликати блювоту, дати сечогінне.

Безпека

Під час поводження із сульфатом міді (II) у побутових умовах варто бути дуже обережним, інакше можна завдати непотрібної шкоди здоров'ю. Під час приготування розчинів бажано використовувати гумові або одноразові поліетиленові рукавички, окуляри, гумові чоботи та також настійно рекомендується використовувати респіратор. У жодному разі не використовувати харчовий посуд. Приготування розчину та використання мідного куполіса варто проводити без дітей і тварин. Під час використання не можна пити, курити, вживати їжу. Після роботи обличчя й руки вимити з милом, прополоскати рот.

Зберігати в сухому прохолодному місці за температури від -30 до +30 °C, окремо від ліків, харчових продуктів і кормів для тварин, у недоступному для дітей і тварин місці. Забороняється зберігання речовини в пошкодженому пакованні.

Продаж цього товару можливий лише вагою кратним 25 кг.